РЕАБІЛІТАЦІЯ ПІСЛЯ ПТСР​

​

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) - одна з найчастіших причин звернення за психіатричною допомогою в Україні з початку війни. Багато українців зазнали психологічних травм унаслідок бойових дій; починаючи з 2022 року, симптоми ПТСР за DSM-5 визначали в кожного п'ятого з вимушених переселенців та в кожного четвертого згідно з критеріями ICD. Проблема реабілітації глибоко травмованих людей стоїть надзвичайно гостро, але для клініки "SION" немає нерозв'язних завдань: наші фахівці допоможуть пережити трагедію і навчитися жити заново.

​

РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР SION CLINIC

Причини та види травм, що підлягають посттравматичній реабілітації

Посттравматичні розлади спричинені порушенням переробки та інтеграції травматичних спогадів на тлі надмірної активації симпатоадреналової системи. Зазвичай посттравматичний синдром розвивається у вразливих індивідуумів після сильного стресу в ситуації безпорадності, втрати контролю і приниження особистої гідності; статистично простежується зв'язок між виникненням ПТСР і серйозними психотравмувальними факторами, до яких зараховують:

 

• зґвалтування і сексуальні домагання;

• нещасні випадки, природні та техногенні катастрофи;

• участь у бойових діях і терористичні акти;

• примусове позбавлення волі, перебування в полоні;

• систематичне фізичне та психологічне насильство;

• соціальний остаркізм і мобінг;

• спостереження масових руйнувань і загибелі людей;

• смерть або невиліковна хвороба близької людини;

• важке поранення або захворювання, інвалідність;

• операції та медичні маніпуляції, що важко переносяться.

​

За ПТСР людина живе з постійним відчуттям загрози; характерна надмірна реакція на звукові, зорові та нюхові стимули, асоційовані з травмою. У частини постраждалих симптоми згладжуються, починаючи з другого тижня після травми, і поступово згасають упродовж двох років; у разі тяжкого ПТСР реабілітація триває щонайменше 6 тижнів.

 

Поріг травми в кожному випадку індивідуальний; на схильність до постстресових розладів впливає склад характеру, сімейна історія, стать, вік і життєвий досвід хворого. У маленьких дітей ПТСР розвивається під час розлуки зі значущими дорослими, під час відчуття відторгнення й емоційної недоступності старших членів сім'ї; у школярів - у ситуації булінгу, причому не тільки в жертв, а й у свідків цькування.

​

Методи реабілітації після посттравматичного синдрому

Без лікування ПТСР переходить у хронічну форму і призводить до тяжких наслідків - втрати працездатності, бідності, ізоляції та девіантної поведінки. Некоригований посттравматичний синдром вважається фактором, що привертає увагу, до розвитку залежностей, коморбідних психічних розладів і важких хронічних захворювань; ризик суїциду при затяжному ПТСР утричі вищий за середній.

 

Симптоми посттравматичного розладу проявляються не відразу, тому за всіх видів психотравм показана комплексна реабілітація під наглядом фахівців; основні напрямки реабілітації ПТСР - опрацювання травматичного досвіду, зниження чутливості до тригерів і вибудовування адекватних захисних механізмів для успішного соціального функціонування.

 

Реабілітаційні програми для пацієнтів з ПТСР розробляються індивідуально з урахуванням клінічної картини, доступних ресурсів і структури особистості. За основу беруться дві методики, рекомендовані ВООЗ - десенсибілізація і переробка рухами очей (ДПДГ, EMDT) і когнітивно-поведінкова терапія з фокусом на травмі, доповнена техніками стрес-менеджменту. Фармакотерапію застосовують за показаннями; для зняття тривожності, апатії та дистимічних явищ призначають малі нейролептики, анксіолітики та нормотиміки; використання бензодіазепінів не показане.

​

Види відновлювальних програм для посттравматичної реабілітації

Короткострокові програми когнітивно-поведінкової терапії для відновлення після психотравм розраховані на профілактику посттравматичного синдрому, за виражених симптомів ПТСР додають техніки білатеральної стимуляції - ДПДГ, світлотерапію, гіпнотерапію; останнім часом успішно застосовують технології віртуальної реальності. Терапевтичний ефект білатеральної стимуляції ґрунтується на неасоціативному навчанні - розриві зв'язків між тригерами і травматичним досвідом.

​

Після курсу ДПДГ нормалізуються процеси опрацювання сенсорної інформації - після переходу спогадів з оперативної пам'яті в довгострокову припиняються так звані "флешбеки" і розривається порочний цикл негативних думок. Увага стає гнучкішою, зменшується гострота переживань, тривожність і агресія, повертається спонтанність і довільність реакцій.

​

Одночасно проводиться робота над розширенням адаптивного потенціалу - формування позитивного образу себе, повернення почуття контролю над ситуацією і життям загалом. На сеансах когнітивно-поведінкової терапії виявляють і переосмислюють саморуйнівні установки; під час тренінгів пацієнти опановують конструктивні стратегії поведінки і техніки поведінкової активації, навчаються прийомам саморегуляції. Для відновлення соціальних навичок рекомендується участь у групах підтримки та заняття, що активують, для залучення в суспільне життя.

​

Способи управління стресом підбирають, виходячи з переважної симптоматики: у разі гіперактивації хороший ефект дає релаксація з біологічним зворотним зв'язком і дихальні практики. Для поліпшення імпульсного контролю застосовують техніки планованого відволікання, "заповнення прогалини" й оцінювання реальності загрози. У разі схильності до уникнення, витіснення і придушення стресових реакцій ефективними є прийоми візуально-кінестетичної дисоціації, арт-терапія і наративні практики.

 

Специфіка відновлювальних програм для посттравматичної реабілітації

Терапія посттравматичних станів передбачає проживання інтенсивних емоцій у безпечному середовищі; пацієнт має бути переконаний в абсолютній легітимності своїх почуттів і реакцій. Основні принципи реабілітації ПТСР - довірчі стосунки з пацієнтом, атмосфера повного прийняття та комплексний біопсихосоціальний підхід. Оскільки травма зачіпає різні аспекти функціонування особистості, в реабілітаційні програми включають методики роботи з особистістю на різних рівнях:

​

• нейробіологічний - усунення порушень переробки спогадів, вихід із режиму посиленої пильності;

• реактивний - зниження сприйнятливості до тригерів, освоєння навичок саморегуляції;

• когнітивний - відновлення почуття базової безпеки і власної цінності, подолання дезадаптивних установок, вибудовування адекватних захисних механізмів;

• екзистенціальний - легітимізація та інтеграція травматичного досвіду в структуру світогляду.

​

Скільки триває реабілітація після посттравматичного синдрому?

Терміни реабілітації за ПТСР визначаються індивідуально; що менше часу минуло після травмувальної події, то коротшим є відновлювальний період. Середня тривалість профілактичних програм у гострий період (1-3 місяці після травми) - близько 14 днів; для зниження інтенсивності симптомів хронічного посттравматичного синдрому потрібно щонайменше 6 тижнів терапії.

Якщо ви підозрюєте у себе або когось із близьких посттравматичний розлад, не варто зволікати зі зверненням до фахівця - що швидше почнеться реабілітація, то менший вплив травми на ваше життя. У клініці "SION" застосовують інноваційні методи корекції постстресових станів, неодноразово перевірені практикою: ми повернули волю до життя тисячам глибоко травмованих пацієнтів - допоможемо і вам!