ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД

​

У нашому центрі тепер доступні нові послуги "Онлайн консультація" та "Онлайн лікування". Для отримання повної інформації телефонуйте нам або залишайте заявку на сайті.

​

Трагічні події застають нас зненацька, не залишаючи часу на проживання горя, а потім гіркі спогади обрушуються лавиною, ховаючи під собою залишки звичного устрою і усталених уявлень про себе і світ. Хтось вибудовує життя з уламків, а хтось потребує професійної допомоги через посттравматичний розлад, і в цьому немає нічого поганого. Немає правильної реакції на горе, але є ефективні методи корекції постстресових розладів, які успішно практикує клініка "SION".

​

Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)?

МКХ-11 відносить ПТСР до групи розладів, пов'язаних зі стресом: у світлі сучасних даних ПТСР - це важкий невроз, що розвинувся внаслідок екстраординарного негативного впливу на психіку. З погляду нейрофізіології ПТСР синдром - це прояв порушень опрацювання сенсорної інформації через надлишкову активацію симпатоадреналової системи на тлі стійкого дистресу, що перевищує адаптивні ресурси індивіда.

​

Типи ПТСР

За тривалістю перебігу розрізняють гострий (1-3 місяці після травми), хронічний (3-6 місяців і більше) і відтермінований посттравматичний розлад (понад 6 місяців); у разі збереження симптомів протягом року і більше діагностують посттравматичний розлад особистості. З огляду на ступінь травмувального впливу і динаміки процесу, МКХ-11 виділяє простий і комплексний види ПТСР, які потребують різного терапевтичного підходу.

 

Простий посттравматичний розлад виникає за разової неускладненої травми, протікає в легшій формі і простіше піддається корекції. Із симптомів зазвичай спостерігається підвищена реактивність і збудливість, нав'язливі думки та схильність до уникнення нагадувань про травму.

 

Комплексна форма ПТСР розвивається при частій ретравматизації і характеризується гнітючим почуттям безпорадності, провини і сорому, зниженням самооцінки і наростаючою апатією. Деструктивні поведінкові патерни створюють складнощі при працевлаштуванні та в міжособистісних стосунках, провокують адикції, девіантну поведінку та приєднання коморбідних станів. Через постійну напругу психзахистів з'являються ознаки дисоціації та нервового виснаження; спогади про травму розмиваються і витісняються.

 

У літературі описано тривожний, астенічний, дисфоричний, дисоціативний, соматофорний і депресивний тип ПТСР; на практиці переважають змішані варіанти. Різноманітність форм і проявів посттравматичного розладу не повинна збивати діагноста з пантелику - під час діагностики всіх видів постстресових станів мають виконуватися загальні критерії ПТСР:

​

• травматичний досвід в анамнезі;

• неконтрольовані повторні переживання;

• уникнення нагадувань про трагедію;

• стійкі негативні переконання;

• порушення пам'яті та когнітивних процесів;

• зміни збудження і реактивності нервової системи;

• емоційно-афективні розлади та дисоціативні реакції;

​

Для постановки діагнозу в пацієнта мають бути присутні щонайменше три ознаки посттравматичного розладу, які спостерігаються в різних соціальних ситуаціях упродовж місяця і більше. Потерпілі не завжди критичні до свого стану, але з боку спостерігається виражене порушення соціального функціонування і наростання дезадаптації.

​

Симптоми та ознаки ПТСР

Під час розвитку ПТСР симптоми в різних людей проявляються неоднаково; на інтенсивність постстресових реакцій значно впливають індивідуальні особливості пацієнта - вік, стать, життєвий досвід, стан здоров'я, склад характеру, рівень освіти тощо. Дезадаптивні тенденції простежуються на різних рівнях функціонування, тому під час постановки діагнозу посттравматичний стресовий розлад симптоми розподіляють за групами:

​

• повторні переживання: нав'язливі думки, страхи, спогади, галюцинації, флешбеки, кошмарні сни;

• поведінка, що уникає: небажання говорити про травму, уникнення нагадувань про пережите, відмова від соціальних контактів, опір терапії;

• когнітивні спотворення: негативне уявлення про себе та інших, підозрілість, схильність до самозвинувачення, відчуття безглуздості життя;

• порушення емоцій: різкі зміни настрою, пригніченість, апатія, нездатність отримувати задоволення від будь-чого, постійне відчуття тривоги, гніву і сорому, саморуйнівна поведінка і суїцидальні думки;

• підвищена реактивність і настороженість: невідповідна реакція на стандартні подразники, неконтрольовані спалахи агресії, нездатність розслабитися, тремтіння, труднощі із засинанням і концентрацією уваги;

• психосоматичні скарги: швидка стомлюваність, задишка, аритмія, нудота, свербіж шкіри, головний біль, розлади травлення тощо.  

​

Основні причини ПТСР

Основна теорія виникнення ПТСР покладає відповідальність на порушення в роботі мозку, спричинені надмірною активацією симпатоадреналової системи. Зміни активності лімбічної системи та префронтальної кори призводять до формування стійкого асоціативного зв'язку між травматичним досвідом і зовнішніми подразниками, які супроводжували трагічну подію.

Стикаючись із подібними стимулами, пацієнт раз по раз повертається в травмувальну ситуацію, відчуває постійну настороженість і може поводитися неадекватно. Також помічено, що комплексний посттравматичний стресовий розлад частіше розвивається в дітей із раннім досвідом фізичного та психологічного насильства, відторгнення та розлуки зі значущим дорослим у дитинстві.

Формуванню патологічної реакції на стрес також сприяє біологічна вразливість, індивідуальне сприйняття травми та обтяжливі обставини, перелічені нижче.

​

До числа причин ПТСР також відносять:

• небезпека для життя потерпілого та його близьких;

• непередбачуваність і раптовість травмувальної події;

• масові масштаби лиха;

• руйнування звичного укладу;

• недоступність підтримки спільноти і страх стигматизації;

• тривалість і повторюваність травматичного досвіду;

• відчуття безпорадності та втрати контролю;

• приниження особистої гідності;

• примус діяти всупереч своїм переконанням;

• схожість ситуації з непропрацьованими дитячими травмами;

• грубе порушення особистого простору - побої, тортури, зґвалтування, харрасмент тощо.

​

Види травмувальних подій

Міра травмувального впливу визначається індивідуально, але в більшості випадків розвитку ПТСР передують екстремальні ситуації та непереборні обставини:

​

• природні та техногенні катастрофи;

• терористичні акти та бойові дії;

• напад злочинця або втягнення в кримінал;

• обмеження свободи (ув'язнення, полон);

• фізичне, психологічне та сексуальне насильство;

• спостереження за масовими руйнуваннями і загибеллю людей;

• смерть або невиліковне захворювання близької людини;

• інвалідність, хвороба або поранення із загрозою життю;

• медичні маніпуляції та хірургічні втручання, які погано переносяться.

​

Супутні розлади при ПТСР

Найважчі наслідки ПТСР - коморбідні патології, які нерідко приєднуються при затяжному перебігу розладу і складніше піддаються корекції. Найчастіше визначаються тривожні та депресивні розлади, порушення лібідо, фобії, суїцидальні нахили, імпульсивність і ризикована поведінка. За соматофорного типу ПТСР постраждалих переслідують психосоматичні захворювання; іноді на тлі посттравматичного синдрому розвиваються асоціальні розлади, шизофренія і шизофреноподібні стани.

 

Коморбідні психопатології при посттравматичному синдромі зазвичай пов'язані з обставинами травми: жертви ДТП бояться сідати за кермо, учасники бойових дій не переносять шуму, що асоціюється з вибухами боєприпасів тощо. За ускладненого ПТСР стадії також впливають на характер скарг: у гострий період у пацієнтів з'являються фобії та дисоціативні розлади, за хронічного процесу спостерігається підвищена соціальна тривожність, самоушкодження та суїцидальні спроби.

Діагностика та фактори ризику при ПТСР

Пацієнту, який пережив психотравму, часто складно говорити про свої думки і почуття, тому для виявлення та оцінки тяжкості симптомів звертаються до анкетування і навідних запитань. Під час інтерв'ю терапевт відстежує міміку і жести хворого, характерні зміни пластики і голосу, напрямок погляду та інші маркери посттравматичного синдрому.

 

Для виключення симуляції професійна діагностика ПТСР методики використовує тільки перевірені практикою; для оцінювання надійності та правдивості відповідей застосовують опитувальники з коректурною шкалою. Дітям діагноз ПТСР ставлять за клінічними даними: психотерапевт спостерігає за поведінкою дитини в невимушеному оточенні, за необхідності задіюючи ігрові та проективні методики. Для оцінки ризику ПТСР за гострої травми та прогнозування динаміки процесу важливо звертати увагу на фактори вразливості:

​

• жіноча стать і середній вік (45-59 років);

• емоційна незрілість і брак життєвого досвіду;

• хронічні захворювання і рання травматизація;

• виховання в дисфункціональній сім'ї;

• особливості характеру - підвищена тривожність і сензитивність, перфекціонізм, прагнення до всеосяжного контролю.

​

Які існують методи для лікування ПТСР?

За такого діагнозу, як ПТСР, лікування, як правило, комплексне; схеми терапії розробляються індивідуально з урахуванням тяжкості стану, переважних симптомів і особистісних особливостей пацієнта. Для нормалізації механізмів обробки інформації в мозку застосовують методики десенсибілізації, побудовані на білатеральній стимуляції. Золотим стандартом вважається десенсибілізація і переробка рухами очей (ДПДГ, EMDT) - метод, рекомендований ВООЗ, альтернативні варіанти - світлотерапія і гіпнотерапія.

 

В основі методу лежить неасоціативне навчання - розрив зв'язку між сенсорними тригерами і неприємними спогадами, що полегшує переміщення травматичного досвіду з активної пам'яті в довгострокову. Для опрацювання гострої неускладненої травми достатньо трьох сеансів ДПДГ, у разі затяжного ПТСР терапія буде тривалою - знадобиться не менше восьми сесій.

 

Для корекції дезадаптивних установок мислення і поведінки розроблено реабілітаційні програми когнітивно-біхевіоріальної терапії з фокусом на травмі. Пацієнти практикуються в інтеграції непростого досвіду - формують позитивний образ себе і світу, виробляють адекватні захисні механізми, відновлюють соціальні навички. Для підвищення стресостійкості та поліпшення імпульсного контролю травматиків навчають прийомів саморегуляції; до найперспективніших технік належать:

 

• візуально-кінестетична дисоціація і ВР-терапія;

• біологічний зворотний зв'язок;

• прогресивна м'язова релаксація;

• медитативні техніки та дихальна гімнастика;

• арт-терапія і наративні практики;

• техніки поведінкової активації.

​

Можлива профілактика ПТСР

Для запобігання розвитку посттравматичних розладів людям, які пережили психотравму, рекомендується пройти реабілітацію: у гострий період показана робота з кризовим психологом. Превентивна психологічна допомога за ПТСР передбачає безпечне проживання і переосмислення травматичних емоцій в атмосфері повного прийняття. Важливо забезпечити клієнту соціальну підтримку, переконати, що його реакції нормальні та легітимні, а набутий досвід має універсальну цінність.

 

Під час роботи з представниками груп ризику слід приділити увагу опрацюванню особистісних вразливостей, що підвищують чутливість до стресу. Для військовослужбовців, правоохоронців, медиків і працівників екстрених служб проводять тренінги, спрямовані на підвищення емоційного інтелекту, розвиток стресостійкості та вироблення ефективних копінг-стратегій.

 

Коли слід звертатися по екстрену допомогу?

Якщо ви пережили психологічну травму, не чекайте, коли у вас розвинеться повномасштабний синдром ПТСР - вживіть заходів, щойно відчуєте, що втрачаєте контроль над ситуацією. Приводами для звернення по екстрену психологічну допомогу вважаються будь-які прояви дистресу, які з'явилися протягом місяця після травми:

 

• негативні думки, фобії та висока тривожність;

• неконтрольовані спалахи люті та сліз;

• збідніння емоцій, втрата мотивації та інтересу до життя;

• постійне відчуття провини і сорому;

• порушення сну й апетиту;

• часті нічні кошмари;

• поява фантазій про самогубство.

​

Для відновлення контролю над ситуацією можна звернутися до кризової служби, зателефонувавши на телефон довіри, а потім варто задуматися про проходження курсу психотерапії. Якщо вам потрібні гарантії анонімності, дотримання принципів доказової медицини та чуйний персоналізований підхід, запишіться на консультацію до клініки "SION" і звільніться від вантажу негативу!

​

Факти про посттравматичний стресовий розлад

У більшості випадків психологічна травма не призводить до ПТСР - за статистикою ВООЗ, щонайменше 70% населення земної кулі пережили хоча б одну особисту трагедію, проте посттравматичний розлад спостерігали лише у 5,6% людської популяції.

Від початку 2022 року критерії діагностики ПТСР за ICD виконували приблизно у 21% вимушених переселенців в Україні; за DSM-5 поширеність посттравматичного синдрому в тій самій соціальній групі оцінюють у 27,4%.

Найчастіша причина ПТСР - сексуальне насильство: до 33% випадків посттравматичного синдрому пов'язані зі злочинами на статевому ґрунті; частота ПТСР у жертв зґвалтувань сягає 94%.

Жінки страждають від посттравматичного розладу вдвічі частіше за чоловіків: серед цивільного населення США симптомів ПТСР упродовж життя зазнавали 8% жінок і 4,1% чоловіків, серед військовослужбовців - відповідно 13,4 і 7,7%.

За шість місяців когнітивно-біхевіоріальної терапії у 21-46% пацієнтів вдавалося знизити інтенсивність симптомів посттравматичного розладу майже наполовину.