ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ

​

У нашому центрі тепер доступні нові послуги "Онлайн консультація" та "Онлайн лікування". Для отримання повної інформації телефонуйте нам або залишайте заявку на сайті.

​

Згідно з МКХ-10 розладами поведінки є розлади, що характеризуються повторюваними, стійкими зразками агресивної, нетовариської або зухвалої поведінки.

Проявлятися починають розлади поведінки в дитячому віці та з часом можуть перетворитися на стійкі риси характеру дорослої людини або зникнути. У другому випадку часто можна почути фразу "переріс/переросла". Основними симптомами поведінкових розладів є дисоціальність та агресія. Дисоціальність проявляється в діях, спрямованих на порушення соціальних, а також моральних норм і правил (забіякуватість або знущання над іншими людьми, псування чужої власності, підпали, крадіжки тощо).

 

Агресія проявляється в жорстокості щодо людей і тварин, тобто різні прояви насильства (приниження, побиття, залякування, імпульсивна гнівливість і т.д).

При цьому, епізоди подібної поведінки, що зустрічаються окремо, не дають підстави для постановки діагнозу "розлад поведінки". Необхідний стійкий прояв хоча б трьох симптомів, характерних для поведінкових розладів, протягом щонайменше 6 місяців. Нині до поведінкових розладів відносять: синдром гіперактивності та дефіциту уваги, адаптаційний синдром на стресові чинники, розлади настрою, розлади аутистичного спектра, антисоціальний розлад особистості.

​

Існує кілька чинників, що впливають на виникнення розладу поведінки. До них належать:

​

• Ускладнення під час пологів. Нині під час проведення масштабних досліджень було доведено зв'язок ускладнень під час пологів, низької ваги новонародженого, наявності незначних фізичних аномалій із розладами поведінки.

• Темперамент. Вплив темпераменту на виникнення поведінкових розладів варто розглядати тільки в тісному зв'язку із соціальним оточенням. Будь-які докази про те, що якийсь конкретний вид темпераменту провокує розлад поведінки, відсутні.

• Вербальні дефіцити. Особи з низьким рівнем вербального інтелекту більш схильні до розладів поведінки. Вербальна пам'ять та абстрактне мислення нерозривно пов'язані з розвитком самоконтролю, відсутність якого також є одним із симптомів низки поведінкових розладів.

• Когнітивні функції. Висока мотивація до досягнення цілей, розвиток здатності орієнтуватися в непередбачуваних ситуаціях, стійка увага та концентрація, самоспостереження та здатність застосовувати свій минулий досвід для досягнення нових цілей, придушення недоречних реакцій, характерні для здорової людини, часто порушені в осіб, які страждають на поведінкові розлади.

​

Суттєву роль у виникненні та розвитку поведінкових розладів відіграють взаємовідносини "батько-дитина". Грубе виховання з жорсткою критикою, тілесні покарання, недостатня зацікавленість особистістю дитини, відсутність теплоти та довіри у взаємовідносинах між дітьми та батьками є факторами ризику.

 

На відміну від психозу, поведінковий розлад - не хвороба, а синдром, за якого людина не може керувати своєю поведінкою і будувати конструктивні стосунки. У психіатричних хворих часто відзначають розлади поведінки, але девіації самі по собі не вважаються симптомами нервів і психічних захворювань. У рамках МКХ 10 поведінкові розлади відокремлюють від психозів за такими параметрами, як переважання загальних симптомів і збереження адекватності: людина не марить і не галюцинує, але через деструктивні установки поводиться асоціально.

 

Класифікація поведінкових розладів

За розладів поведінки спостерігаються емоційні, когнітивні та поведінкові порушення: з дитячого віку люди постійно відчувають негативні емоції, погано уживаються з іншими та не можуть реалізувати себе. Залежно від характеру патології та симптомів, що переважають, розрізняють кілька типів розладів поведінки, які трапляються в дитинстві:

​

• гіперкінетичні - гіперактивність, імпульсивність, порушення пам'яті та уваги, затримка мовленнєвого і моторного розвитку, складнощі в навчанні (СДУГ, гіперкінетичний розлад);

• дисоціальні - агресивна і зухвала поведінка, ослаблена емпатія, нехтування суспільними нормами (психопатія, соціопатія, соціалізований, несоціалізований і опозиційно-зухвальний розлади);

• змішаний розлад поведінки та емоцій - поєднання гіперкінетичних і дисоціальних симптомів з емоційними порушеннями;

• депресивний розлад поведінки - девіантна поведінка на тлі постійної яскраво вираженої депресії; при цьому спостерігається сильне пригнічення, апатія, втрата апетиту і порушення сну.

 

Який лікар лікує порушення поведінки?

Якщо небажана поведінка повторюється часто протягом щонайменше півроку і без видимого приводу, дитину для початку варто показати дитячому психологу. Для уточнення діагнозу зверніться до дитячого психіатра, щоб з'ясувати, який розлад особистості та поведінки в дитини і як його скоригувати.

​

Причини порушень поведінки

Розвиток поведінкових розладів асоційований із порушеннями нейроендокринної регуляції та дисбалансом нейромедіаторів під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Схильність до розладів поведінки може бути спричинена генетичними аномаліями, родовою травмою, гіпотрофією і гіпоксією під час народження, обмінними патологіями, черепно-мозковими травмами, нейроінфекціями, епілепсією і ДЦП. Серед обставин, що провокують девіантну поведінку у дітей з уразливих груп, виділяють три групи чинників:

​

• сімейні - жорстоке поводження, гіперопіка, знервована обстановка в домі, завищені вимоги, холодність і байдужість близьких, надмірна суворість або потурання примхам, асоціальний спосіб життя і психічні захворювання батьків;

• соціальні - непосильні навчальні навантаження, нераціональна організація навчального процесу, конфлікти з однолітками та вчителями, булінг, соціальні катаклізми, бідність і низький соціальний статус сім'ї;

• психологічні - низька або нестійка самооцінка, емоційна неврівноваженість, невпевненість у собі, насторожене ставлення до світу.

​

Симптоми прояву порушень поведінки

У такої патології, як поведінкове порушення, симптоми проявляються з різною силою і частотою залежно від типу нервової системи, коморбідних розладів та індивідуальних особливостей. Оскільки девіації спричинені патологіями вищої нервової діяльності, насамперед страждають вищі психічні функції та виникають когнітивні розлади:

​

• недостатній контроль імпульсів;

• обмежений обсяг робочої пам'яті;

• уповільнений мовленнєвий розвиток;

• погана координація рухів;

• низька здатність до концентрації;

• погане розуміння причинно-наслідкових зв'язків;

• складнощі в навчанні та хронічна неуспішність;

• швидка стомлюваність і низька працездатність.

​

Емоційні порушення за поведінкових розладів залежать від виду патології: за СДУГ і депресивного розладу самооцінка, як правило, занижена. Діти часто відчувають почуття провини, сором і тривогу, погано переносять стрес і схильні до саморуйнування.

 

Аномалії поведінки при СДУГ проявляються в непосидючості, збудливості, безладних і мимовільних рухах, бурхливих і недоречних проявах почуттів. Пацієнтам важко ухвалювати рішення, планувати свої дії та доводити розпочате до кінця; за депресивного розладу виражена апатія, втрата апетиту та порушення сну.

 

За дисоціальних порушень переважають дисфоричні явища - агресивність, підозрілість, похмурість і дратівливість аж до неконтрольованих спалахів люті. Егоцентричність і завищена самооцінка поєднуються з дріб'язковою образливістю, мстивістю, неприйняттям критики та заздрістю до чужих успіхів.

 

На рівні поведінки девіанта видає категоричне неприйняття соціальних норм і авторитетів, бажання перебувати в центрі уваги за всяку ціну, прагнення до хуліганства, насильства, крадіжок. Дитина відмовляється підкорятися дорослим, грубіянить, зриває уроки, прогулює школу, задирає однолітків; деякі хлопці тікають з дому і бродяжничають. Пізнавальні інтереси в девіантів виражені слабо, діти активно опираються навчанню, тримаються нарочито безглуздо.

 

Витівки дисоціальної особистості часто позбавлені виразних мотивів і вирізняються особливою жорсткістю, витонченістю і зловмисністю. Дітям подобається мучити тварин, псувати речі і тероризувати однокласників; часто це єдине, що приносить їм задоволення. До умовлянь і покарань девіанти несприйнятливі й до того ж патологічно брехливі - спритно уникають відповідальності, виставляючи винуватцями інших.

​

Ускладнення порушень поведінки

Стійкі зміни поведінки ускладнюють соціалізацію і створюють передумови для розвитку розладу особистості в зрілому віці. Гіперкінетичні та змішані розлади обмежують працездатність і можливості самореалізації, знижуючи якість життя пацієнта. Через невміння вибудовувати здорові стосунки молоді люди не можуть налагодити особисте життя, а дівчата стають жертвами токсичних партнерів і домашнього насильства.

 

Дисоціальний розлад підштовхує до ризикованих вчинків і протиправних дій, які можуть призвести до загибелі, травми або тюремного ув'язнення. Крім того, підлітки з порушеннями поведінки схильні до негативного впливу, легко втягуються в кримінал, впадають у залежність від алкоголю, наркотиків та азартних ігор.

 

Діагностика поведінкових розладів

Розлади поведінки діагностують на підставі опитування дитини та батьків; когнітивні порушення і дисфоричні явища виявляють за допомогою анкетування. У роботі з дітьми молодшого віку, які ще не можуть висловлювати почуття словами, використовують проективні та ігрові методики.

 

Важливе діагностичне значення має частота, характер і тяжкість проступків, оцінка емоційного та інтелектуального розвитку дитини, аналіз сімейного оточення, успішності та взаємодії з однолітками і дорослими. Для виключення органічної патології може знадобитися консультація дитячого невролога та ендокринолога; можливо, знадобиться пройти ЕЕГ і МРТ головного мозку, здати аналізи на визначення гормонального статусу.

 

Лікування порушень поведінки

За такої патології, як розлад поведінки, лікування розробляється індивідуально з урахуванням переважних симптомів: у легких випадках зазвичай обмежуються психотерапією. Застосування нейролептиків, транквілізаторів і седативних засобів - крайній захід, коли потрібно швидко стабілізувати стан нервової системи; водночас проводиться коригування дози з урахуванням віку, ваги та стану здоров'я дитини.

 

Психотерапевтичне лікування порушень поведінки спрямоване на усунення деструктивних установок, поліпшення самоконтролю і компенсацію когнітивних дефіцитів. Найкращий ефект дає комбінація індивідуальної, групової та сімейної терапії; за основу береться когнітивно-поведінковий метод, адаптований до віку пацієнта.

 

Індивідуальні заняття з малюками проходять в ігровій формі, також задіюються прийоми арт-терапії, психодрами і наративні практики. Дітей вчать усвідомлювати свої почуття і їхні причини, відстоювати особисті кордони і висловлювати емоції в прийнятній формі. У разі розладів прив'язаності багатьом допомагає анімалотерапія - контрольоване спілкування з домашніми тваринами, що розвиває емпатію і почуття відповідальності.

 

Під час групових і сімейних сеансів пацієнтів навчають конструктивно взаємодіяти з іншими, мирно залагоджувати конфлікти і знімати нервову напругу, не завдаючи шкоди собі й оточенню. Паралельно проводять заняття з дорослими: батькам пояснюють, як будувати стосунки з дітьми і м'яко, але рішуче припиняти деструктивну діяльність.

​

Поведінкові розлади в дітей

Розлад поведінки у дитини проявляється рано - у віці 3-5 років; психокорекцію важливо провести якомога швидше, не допускаючи закріплення деструктивних патернів. Крім гіперкінетичних, дисоціальних і змішаних порушень, поведінковий розлад у дітей дошкільного віку має специфічні прояви:

​

• тривожність, викликана розлукою з рідними. Діти бояться лягати спати і залишатися вдома на самоті, відмовляються йти до дитячого садочка, уявляючи, що під час відсутності рідних з ними станеться щось недобре;

• фобічний тривожний розлад - сильна боязнь конкретних предметів і явищ, неадекватна ступеню реальної загрози (страх темряви, висоти, комах тощо);

• соціальний тривожний розлад - боязнь і уникнення незнайомих людей;

• суперництво братів і сестер;

• елективний мутизм - втрата здатності говорити в ситуації дистресу;

• розлади прив'язаностей - стійке порушення соціальної взаємодії, яке часто супроводжується затримкою росту, підвищеною настороженістю, агресивною реакцією на стрес і комунікативними проблемами;

• енурез і енкопрез - нетримання сечі та калу в дітей старше 5 років.

​

У віковій групі від 3 до 12 років за такої проблеми, як поведінковий розлад у дітей, лікування буде більш ефективним після курсу нейрокорекції. Пацієнти виконують комплекс рухових і дихальних вправ, що усувають сенсорні та моторні дефіцити, порушення мови й афективні розлади. З фізіотерапевтичних методів широко застосовують техніки біоакустичної корекції, сенсорної інтеграції та мозочкової стимуляції, гідротерапію та акупунктуру.

​

Розлад поведінки у підлітків

Поведінкові девіації в підлітковому віці різко посилюються через гормональну перебудову організму і розгубленість на порозі дорослого життя. При цьому підлітки дуже чутливі до суспільного та групового тиску; некритичне ставлення до соціальних стандартів провокує розлади поведінки, зумовлені страхом не виправдати очікувань:

​

• підліткова тривожність і депресія;

• розлади харчової поведінки;

• дисоціативні розлади та порушення ідентичності;

• обсесивно-компульсивний розлад;

• самоушкодження та схильність до ризикованих вчинків.

​

Профілактика порушень поведінки

Для запобігання девіантній поведінці важливо налагодити довірчі стосунки з дитиною, засновані на взаємоповазі, підтримці та прийнятті. Під час виховання важливо зберігати послідовність: встановіть прості та зрозумілі правила гри, яких мають дотримуватися беззастережно. Також слід подбати про створення сприятливого середовища, що стимулює інтелектуальний і соціальний розвиток, емпатію та навички саморегуляції:

 

• дотримуйтеся режиму дня, не допускайте перевтоми;

• привчіть дитину до активного відпочинку і прогулянок;

• частіше розмовляйте з дітьми, обговорюйте улюблені книжки та мультфільми;

• знайдіть захопливе заняття для всіх членів сім'ї;

• залучайте дітей до роботи по дому;

• проявляйте увагу до інтересів і захоплень сина або дочки;

• заохочуйте будь-яку конструктивну діяльність та ініціативу;

• забезпечте можливість комфортного спілкування з однолітками;

• уникайте сварок і розмов про побутові негаразди в присутності дитини;

• своєчасно виявляйте та лікуйте нервові та ендокринні розлади.

​

За першої підозри на порушення поведінки звертайтеся в клініку SION: наші фахівці знають, як перевиховати впертого малюка і знайти підхід до "важкого" підлітка, не ламаючи особистість. Ми спираємося на сучасні методики корекції асоціальної поведінки, що забезпечують стійкий позитивний ефект: дитина сама зрозуміє, що жити зі світом у злагоді набагато приємніше!

​

Поширені запитання

1. У яких випадках варто звернутися до лікаря-психіатра і психолога?

Якщо в дитини спостерігаються неконтрольовані спалахи агресії, надмірна брехливість, різка зміна поведінки, що зберігається щонайменше 6 місяців, поява провокаційної поведінки. Усі ці симптоми можуть зберігатися і протягом дорослого життя.

​

2. Чи впливає стрес на виникнення розладу поведінки?

Так, впливає. При цьому, говорити про наявність розладу поведінки можна, якщо симптоми виникають не пізніше, ніж за місяць після психотравмувальної події та зберігаються щонайменше 3-6 місяців.

​

3. Чи належить депресивний розлад до розладів поведінки?

Ні, не належить, це окрема група розладів.

​

4. Хто в групі ризику розвитку поведінкового розладу?

У групі ризику діти, які живуть у дисфункціональних сім'ях, особи, які зазнали насильства, підлітки, особи, які страждають на неконтрольовані спалахи хронічної агресії.